пʼятницю, 24 вересня 2010 р.

НАВІТЬ ЦЕ ВКРАЛИ: АК-47 розробив не Калашніков, а полонений Гуґо Шмайссер

Штурмгевер-44 і АК-47
Знайди десять відмінностей

Як не крути, а найліпше в москалів виходить красти чужі ідеї, досягнення, результати, навіть історію та видавати їх за власні. Також не гребують вони приписувати до своєї нації всіх великих людей, які з тих чи інших причин, вільно або не вільно опинилися на їх території.

Російський конструктор Михайло Калашников зізнався, що відразу після війни в Іжевську працював разом з Гуґо Шмайссером, кращим зброярем Третього рейху. І той причетний до створення найпопулярнішого в світі автомата - АК-47

Спеціалістам давно відомо що, не дивлячись на деякі технологічні розбіжності, АК-47, як брат близнюк схожий на німецький автомат (в західній термінології - штурмова гвинтівка) STG 44 (Sturmgewehr 44), розроблений кращим зброярем 3-го Рейху Гуґо Шмайссером.

Шмайссер потрапив до Іжевська відразу після війни. Місто Зуль, в якому він жив, опинилося в радянській зоні окупації, і Шмайссеру, а також іншим інженерам і конструкторам «запропонували переїхати на декілька років на Урал». Особливий потяг з німецькими фахівцям прибув в Іжевськ 24 жовтня 1946 року. Оцінити внесок Шмайссера в розробку автомата Калашникова складно, оскільки офіційні документи недоступні історикам і досі засекречені, а сам Гуґо не залишив мемуарів, що розкривають деталі його роботи в СССР. Шмайссер говорив про той період скупо: "Дав росіянам декілька порад".

Відомо, що Шмайссер займався в Іжевську технологією холодної штамповки аж до 1952 року. Достименно відомо, що саме завдяки йому було організовано серійне виробництво штампованого магазина та ствольної коробки.

Також дуже цікавим є той факт, що Калашніков приїхав в Іжевськ щойно у 1948 році, начебто для впровадження у виробництво моделі автомата АК-47.

Нагадаю, що за офіційною версією Калашников працював над своїм автоматом з 1943 р. І тільки після "декількох порад" Шмайссера зміг впоратися з завданням у 1947 р.

1 коментар:

Анонім сказав...

хороша стаття.дякую